Наш логотип

Міжрегіональне вище професійне училище
з поліграфії та інформаційних технологій

Основні терміни і поняття

Життєві плани — це визначена цільовою настановою (цілепокладанням) людини проекція її особистісних потенцій на соціальний ( соціально-політичний , соціально-культурний та побутовий) простір з метою визначення свого вірогідного місця, ролі та способу задоволення власних потреб у цьому просторі. В життєвих планах мета та прагнення людини поєднуються з оцінками нею власних ресурсів як засобу досягнення мети. Життєві плани передбачають, насамперед, надбання певного соціального статусу, певного фаху (професії) , просування щаблями соціальної ієрархії (побудови кар’єри), вірогідну міграцію та зміну соціального статусу, а також вибір певного середовища, друзів, одруження тощо.

Соціально-професійна орієнтація як поняття має подвійну семантику. По-перше , це поняття означає спрямованість особистісної активності людини на надбання певної професії (того чи іншого рівня кваліфікації) та пов’язаного з нею соціального статусу (соціального положення в суспільстві, в певному соціумі). По-друге , воно означає діяльність вихователів (шкільних педагогів, батьків, знайомих учня), спрямовану на стимулювання інтересу вихованця до тієї чи іншої професії та до надбання, пов’язаного з нею, соціального статусу. У нашому дослідженні це поняття вживатиметься як у першому, так і в другому його розумінні з розподіляючими їх за змістом уточненнями: « Соціально-професійна орієнтація випускника» (у першому випадку) та «Профорієнтаційна робота» (у другому випадку).

Ціннісна орієнтація — спрямованість особистості на засвоєння певної чітко окресленої системи культурних цінностей та норм того чи іншого соціального середовища та на ідентифікацію себе з цим середовищем.

Формування та визначеність життєвих планів — суттєві характеристики, що полягають у рівні або ступені сформованості вибору соціального статусу, професії, середовища тощо. Визначеність життєвих планів може вимірюватись як «за горизонталлю», коли йдеться про різний обсяг споріднених компонентів, з яких складається певний спосіб життя з усіма його атрибутами (освіта, посада, місце проживання, соціально-культурне оточення, сімейний стан тощо), так і «за вертикаллю», коли згадуваний в цілому спосіб життя, уявлення про нього мають різну міру виразності і розуміння. Емпіричні вимірювання цієї характеристики здійснюється за такою шкалою:

Усталеність життєвих планів — характеристика життєвих планів щодо тривалості й незмінності певного вибору, що відбувся у минулому і продовжує залишатися. Вимірювання цієї характеристики іноді впродовж багатьох років може відбуватися шляхом її ретроспективного оцінювання («мій вибір професії відбувся ще з малку — шостому класі, сьомому й т.ін.», або «я вже давно зробив свій вибір», «мої життєві плани склалися кілька років тому» тощо, але найнадійнішим вимірювачем цієї характеристики особливо у випадках нещодавнього вибору, є практична верифікація усталеності, тобто з’ясування того, як були реалізовані життєві плани після закінчення школи.

Адекватність життєвих планів — одна з найсуттєвіших характеристик, що полягає у правильному, відповідному нахилам, здібностям, знанням особистості, виборі життєвого шляху. Ступінь або міра адекватності життєвих планів випускника його задатками, нахилам, знанням та вмінням є критерієм оцінки діяльності як самого учня (випускника), так і вихователів, що заклали підвалини адекватного вибору. Разом з тим вимірювання адекватності рішення (вибору) є досить складною процедурою соціологічних дослідженнях життєвих планів, оскільки ні оцінки в шкільних атестатах, ні оцінки на вступних екзаменах до вищих навчальних закладів не є надійними вимірниками придатності випускника до обраної ним спеціальності. Очевидно тут необхідне зведення різних атестацій випускника (атестаційних оцінок, усної атестації вчителями-предметниками та класним керівником, оцінок на вступних екзаменах) до єдиного інтегрального індексу. На особливу увагу заслуговують відмінні до атестації оцінки випускників з малозабезпечених сімей: саме цей показник є найбільш надійним та валідним.

Реальність життєвих планів — це ще одна суттєва характеристика цих планів. Вона полягає в тому, що під час вибору життєвого шляху випускник бере до уваги не лише відповідність рівня своєї обізнаності обраній спеціальності, а й усі інші, перед усім зовнішні чинники, що сприяють або заважають оволодінню нею. Реальність життєвих планів є, таким чином, результатом всіх шансів на їх здійснення. Ступінь реальності може вимірюватись врахуванням наявності чи відсутності своєї сукупності тих внутрішніх та зовнішніх чинників, які зафіксовані у відповідях респондентів і здатні впливати на здійснення його планів.

Особистісні (суб’єктивні) чинники формування життєвих планів — це сукупність психофізіологічних та  соціально-психологічних властивості особистості, що впливають на формування цих планів. Психофізіологічні чинники мають сталий характер і притаманні особистості випускника у вигляді здібностей, дарувань та нахилів. Їх вплив фіксується такими показниками, як схильність тієї чи іншої спеціальності (вибір спеціальності) та рівень цінності. У першому випадку фіксація схильності шляхом порівняльного аналізу всіх відповідей респондента на запитання, прямі та опосередковані, щодо його ставлення до певної спеціальності, — оцінками успішності.

Соціально-психологічні чинники (властивості) мають більше похідний, плинний характер і являють собою сукупність настанов, орієнтацій, мотивів вибору, прагнення, наполегливості, переконання, впевненості, що фіксується тими чи іншими варіантами відповіді на запитання анкети та цільовими творами випускників.

Чинники оточуючого середовища (об’єктивні чинники) обумовлюються шкільним та позашкільним середовищем. Чинниками шкільного середовища є соціально-поселенський статус школи, рівень її морального престижу, формальні й неформальні стосунки в класі, кваліфікаційний рівень учителів та їх особистісні якості, рівень забезпеченості школи навчальними атрибутами. Чинники позашкільного середовища, що впливають на життєві плани випускників, — це соціальний стан сім’ї, морально-етичний та культурний характер і рівень сімейних взаємовідносин; спілкування з друзями, знайомими, родичами у сферах дозвілля і виробничий; діяльність засобів масової інформації та закладів культури, спорту, аматорські заняття тощо. Вплив чинників шкільного та позашкільного середовища на життєві плани оцінюються за відповідями на запитання анкети, а також смисловими одиницями контент аналізу цільових творів учнів.

Соціальна поведінка — зовнішній вплив діяльності, що регулюється відповідними нормами та цінностями особистості, і має мотивований і цілеспрямований характер. Оскільки йдеться про соціальну поведінку учнів (випускників), то внаслідок їх неповної соціалізації варто говорити не про соціальну поведінку як сталий спосіб існування, а про плинні поведінкові формоутворення, що змінюються і перетворюються. Дослідження засвідчили, що серед таких поведінкових формоутворень в учнівському середовищі найтиповішими є: апатична поведінка (байдужість), адаптивна поведінка (пристосовництво), підприємлива поведінка (безадресний протест), лояльна поведінка (слухняність), девіантна поведінка (правопорушення). Є й інші поведінкові формоутворення, що впливають на життєві плани, що мають бути зафіксовані передусім у відповідях класних керівників на запитання анкет та в експертних опитуваннях директорів шкіл.

Коригування життєвих планів — безпосередній та опосередкований вплив педагогів учбових закладів та представників різних інституцій (сім’ї, служби профорієнтації, засобі масової інформації різних громадських організацій та виробництв), що вступають у контакт з учнями, на повну чи часткову зміну їх життєвих планів у бік більш адекватного або реалістичнішого вибору спеціальності, зокрема життєвого шляху в цілому.