Наш логотип

Міжрегіональне вище професійне училище
з поліграфії та інформаційних технологій

Проекти 2015

На протязі багатьох років наше училище шукало шляхи вдосконалення освітніх процесів ПТНЗ. Показником розвитку будь-якого закладу є ті проекти які розроблялися в ньому.

Кожний з викладачів училища робить свій внесок в створення нових, передових методів та засобів навчання. В таблиці нижче можна ознайомитись з тими проектами, що вийшли з нашого училища.

В Архіві можна переглянути проекти попетредныйх років (проекти 2010, 2011, 2012, 2013, 2014)

Назва проекту Тип освітньої інновації
1 «Міжнародна співпраця як невід’ємна складова інноваційного розвитку національної освіти та науки» «Реалізація міжнародного проекту німецької Служби Старших Експертів SES в ПТНЗ»

Автор досвіду:

Директор училища – Макаров Володимир Адольфович


Зміст досвіду

Робота ДНЗ «МВПУПІТ»з Фондом німецької економіки з міжнародного співробітництва

Міжрегіональне вище професійне училище з поліграфії та інформаційних технологій розпочало співпрацю з Фондом німецької економіки з міжнародного співробітництва (SES). 4 лютого 2015 року делегація навчального закладу прийняла активну участь у роботі міжнародного семінару (місце проведення: м. Харків, Почесне консульство Німеччини) за темою: «Експерти фонду SES Німеччини — трансфер німецького досвіду». Партнерами заходу були: Харківський німецький центр, організатори «Тижня Німеччини в Україні». Девізом роботи проекту є вислів: «Майбутньому потрібен досвід»!

Навчальний заклад отримав можливість безпосередньо розпочати роботу в рамках Україно-Німецької співпраці для підготовки фахівців видавничо-поліграфічної галузі на рівні міжнародних стандартів. В рамках заходу була надана інформація німецьким експертом, паном Берхардом Брінклі, про особливості підготовки поліграфістів в Німеччині, особливості налагодження рівня комунікації на поліграфічних підприємствах (заводах), світових вимогах до рівня компетентності персоналу. У своїй доповіді п. Брінклі акцентував увагу на тому, що видавничо-поліграфічна промисловість Німеччини переорієнтовується с сторону масових комунікацій і конкуренція в галузі найбільш висока і відповідно до цього вимоги до випускників професійних шкіл підвищені.

Таким чином, навчальний заклад отримав змогу і уклав угоду з керівництвом проекту SES на участь у програмі, що дало можливість в подальшому учням ДНЗ «МВПУПІТ» ознайомитись із європейськими стандартами і технологіями, підвищити кваліфікацію та майстерність майстрів виробничого навчання і викладачів спецдисциплін, отримати бізнес-консультації та обмінятися досвідом роботи поліграфічних підприємств Німеччини, що сприяє формуванню професійно важливих якостей у майбутніх фахівців.

Наразі пройдено два етапи роботи. Співпраця продовжується.

Матеріали роботи презентуються на веб-сайті училища: center-polygraph.org.ua. у розділі «Новини», а також за посиланням «Власний відеоканал» викладено зустріч з роботодавцями та інші заходи за участю експерта Герда Франка. За наслідками видано «Щоденник проекта».

Результати досвіду.pdf

2 «Інноваційні форми розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у закладах освіти» «Використання можливостей навчально-практичних центрів в ДНЗ «МВПУПІТ» як осередків впровадження інноваційних виробничих технологій у зміст підготовки кваліфікованих робітників та підвищення кваліфікації педагогічних працівників»

Автор досвіду:

Заступник директора з НВР – Шульга Н.М.


Зміст досвіду

Згідно з порядком підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладах (наказ МОН від 30.04.2014 № 535) в ПТНЗ України передбачені такі його традиційні види: довгострокове підвищення кваліфікації; короткострокове підвищення кваліфікації (семінари, майстер-класи, семінари-практикуми, семінари-тренінги, авторські школи, тренінги, вебінари, «круглі столи» тощо); стажування.

У цьому контексті першочерговим завданням для заступників директорів ПТНЗ є педагогічна діагностика для вивчення результативності системи неперервної освіти педкадрів, що дозволить визначити зміст, форми та методи навчання. Потребує перегляду і допрацювання система доведення інформації до педагога про зміст, форми та терміни підвищення кваліфікації, що дасть право вибору і вплине на формування потреби в підвищенні професійної компетентності.

Шляхи розв’язання цих проблем в ДНЗ «МВПУПІТ» вирішуються засобом організації різнорівневих курсів підвищення кваліфікації на базі офіційно створених двох навчально-практичних центрів: «Поліграфічні матеріали» та «Банк освіта». Навчально-практичні центри вирішують завдання щодо вдосконалення практичної підготовки викладачів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів, підвищення кваліфікації фахівців підприємств, організацій, установ (далі — слухачі), впровадження у навчальний процес новітніх виробничих технологій із застосуванням сучасного обладнання, інструментів і матеріалів, здійснення шляхом співробітництва і взаємодії постійного зв’язку між підприємствами та іншими професійно-технічними навчальними закладами з метою поширення інноваційних педагогічних та виробничих технологій, інформації щодо новітніх матеріалів, інструментів, обладнання за професіями

Педагогічна компетентність — це процес і результат творчої професійної діяльності, інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності викладача, зумовлений рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості.

Система професійно-технічної освіти за своєю природою має прогнозувати і враховувати зміни в економіці, відтворювати зміни виробничих технологій у змісті освіти, впроваджувати нові форми управлінської діяльності, забезпечувати безперервне і системне підвищення кваліфікації усіх категорій працівників навчального закладу. Із переходом до ринкової економіки з’явилися і чітко виокремились три групи інтересів по відношенню до професійної освіти — інтереси особистості (учня, слухача ПТНЗ), роботодавця (замовника кадрів) і держави. Вони часто не співпадають, а інколи і вступають у суперечність, вимагаючи від такої соціальної інституції як професійна освіта, швидкої адаптації до усіх змін, оновлення змісту освіти, підготовки соціально-інтерактивних і мобільних кваліфікованих робітників. Вирішенням усіх наведених проблем займаються педагогічні працівники ПТНЗ: викладачі спецтехнології, викладачі загальноосвітньої підготовки, майстри виробничого навчання, методисти, старші майстри, заступники директорів, директори. Отже, саме рівень кваліфікації педагогічного працівника ПТНЗ, його особисті якості, особливості процесів його мислення, готовності до інноваційної діяльності є визначальними чинниками у процесі формування в учнів системи теоретичних знань, практичних та інтелектуальних умінь, професійних навичок, які мають забезпечити рівень кваліфікації з визначеної професії відповідно до вимог соціального замовлення (роботодавців, держави, соціуму). Маємо зазначити, серед проблем сучасної педагогіки одним із пріоритетних є питання формування професійно та педагогічно компетентного педагогічного працівника ПТНЗ, готового до сприйняття і розв’язання нових завдань, до формування в учнів активної життєдіяльності у змінних соціальних умовах.

Метою інноваційного досвіду є дослідження структури професійно-педагогічної компетентності педагогічного працівника ПТНЗ на основі системного підходу; визначення взаємозв’язків її структурних компонентів у педагогічній системі. Розгляд цього питання вимагає вирішення двох основних завдань: визначити зміст поняття «професійно-педагогічна компетентність педагогічного працівника ПТНЗ»; вибрати науковий підхід, який дозволяє визначити структуру вищевказаної компетентності.

Формування професійно-педагогічної компетентності педагогічного працівника ПТНЗ покладено на систему професійно-педагогічної освіти та є складовою педагогічної інноватики. Система професійно педагогічної освіти спрямовується на підготовку педагога з високим рівнем професійної компетентності, що ґрунтується на новітніх досягненнях психолого-педагогічних наук, сучасних спеціальних знаннях певної галузі виробництва; з високим рівнем педагогічної компетентності, критичного мислення, здатності застосовувати наукові надбання на практиці; здатності запроваджувати цінності демократичної, правової держави. Формування професійно-педагогічно компетентного педагогічного працівника є на нашу думку, віддзеркаленням основних змін у тенденціях та закономірностях сучасної освіти в Україні.

На основі глибокого аналізу дефініцій поняття «професійно-педагогічна компетентність педагогічного працівника ПТНЗ», а також керуючись власним досвідом здійснення основних функцій діяльності педагога, маємо змогу дати цьому поняттю наступне визначення — професійно-педагогічна компетентність (ППК) — це здатність педагогічного працівника ПТНЗ кваліфіковано здійснювати професійно-спрямоване навчання і виховання в рамках конкретної професії на рівні вимог, які встановлені державними стандартами професійної освіти, на основі поєднання техніко-технологічних та психолого-педагогічних знань, умінь та навичок.

Професійно-педагогічна компетентність педагогічного працівника ПТНЗ складається з двох інтегрованих одна в іншу складових: компетентності техніко-технологічної (інженерної) і компетентності психолого-педагогічної. При цьому, техніко-технологічна компетентність є предметною або змістовною сферою діяльності, тобто тією сукупністю знань, умінь і навичок і якостей особистості, яку необхідно передати учню в процесі здобування професійної освіти. Психолого-педагогічна компетентність, в свою чергу, є засобом, який забезпечує цю передачу.

Таким чином, професійно-педагогічна компетентність є єдиним інтегрованим утворенням, яке формує одну із підсистем особистості педагогічного працівника ПТНЗ. Зазначимо, що будь-які зміни, навіть в одному елементі системи, призводять до зміни загальної якості системи. Саме тому, удосконалюючи один з компонентів ППК, можна покращити її якість в цілому, тобто підвищити рівень професійно-педагогічної компетентності педагогічного працівника ПТНЗ. Здійснювати це маємо тільки за умови визначення структури ППК.

Вирішувати це завдання маємо за допомогою системного підходу, який, з однієї сторони, полягає у сприйнятті педагогічного явища як цілісної педагогічної системи, а з іншої, в отриманні якомога більшої інформації про зміст і стан кожного її компонента, а також взаємодію його з іншими компонентами.

Виходячи з уявлення про педагогічну систему (ПС) як цілісну та на основі досліджень науковців, її структуру можемо подати як шестикомпонентну:

  1. Мета освіти і її інформаційний еталон.
  2. Зміст освіти.
  3. Учень (слухач ПТНЗ).
  4. Педагогічний працівник ПТНЗ.
  5. Засоби (засоби, методи і форми) навчання і виховання.
  6. Результат і продукт професійної освіти.

Визначена структура ПС — це її статистична характеристика. Вважаємо, що процес взаємодії структурних компонентів ПС — це і є сам педагогічний процес з усіма його характеристиками, які можна вважати динамічними характеристиками ПС. Маємо зазначити, що взаємодія структурних компонентів між собою можлива тільки за чітко визначених умов.

Поняття «умова» у довідниковій та науковій літературі трактується як «філософська категорія, в якій відображаються універсальні речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає та існує. Завдяки наявності відповідних умов властивості речей переходять з можливості в дійсність».

«Умова — ставлення предмета до навколишніх явищ, без яких він існувати не може».

У науково-педагогічній літературі умови розуміють як сукупність заходів (об’єктивних можливостей) навчально-виховного процесу, які забезпечують досягнення учнями вищого рівня діяльності. Узагальнивши думки різних авторів, визначаємо, що будь-яка умова — це певне обмеження, яке покладається на дійсність, тобто на функціональність предмета. Таким чином, можемо зазначити, що кожен компонент педагогічної системи містить у собі додаткове змістовне навантаження. Науковці називають його функціональною оболонкою (ФО) компонента педагогічної системи. Дослідники пропонують використовувати функціональні оболонки до кожного компонента педагогічної системи, які співіснують у тісній інтеграції (пропонуємо розглянути за схемою «ПС — її функціональна оболонка»): мета освіти і її інформаційний еталон (1) — соціально-професійний прогноз (А); зміст освіти (2) — принципи відбору змісту освіти (Б); учень (слухач ПТНЗ) (3) — індивідуальні психофізіологічні особливості (В); педагогічний працівник ПТНЗ (4)- професійно-педагогічна компетентність (Г); засоби (засоби, методи і форми) навчання і виховання (5)- принципи та правові норми навчання і виховання (Д); результат і продукт професійної освіти (6) — педагогічна діагностика (Е).

На підставі виокремлених одиниць можемо сформувати взаємозалежність елементів професійно-педагогічної компетентності з компонентами педагогічної системи та функціональними оболонками (табл. 1). Окремо зазначимо, що необхідно виділити додатково управлінську компетентність, як компетентність у галузі управління процесами навчання і виховання. При цьому, педагогічний працівник, управляючи процесами навчання і виховання, фактично управляє розвитком особистості учня.

Висновки

Таким чином, на основі системного підходу та аналізу наукових праць маємо можливість визначити структуру професійно-педагогічної компетентності педагогічного працівника ПТНЗ. Перш за все ми маємо з’єднати в єдине ціле такі структурні елементи ППК як цільова та прогностична компетентність, які в подальшому пропонуємо розглядати як прогностично-цільову компетентність. Поряд з цим виокремлюємо ще одну додаткову компетентність — комунікативну, як здатність здійснювати професійно-педагогічне спілкування (з учнями, батьками, колегами, роботодавцями тощо). Після усіх уточнень структура ППК педагогічного працівника ПТНЗ буде включати дванадцять елементів. По друге, ми маємо враховувати, що в основі компетентності, як здатності здійснювати діяльність, лежать відповідні знання, а також уміння і навички їх використання.

Дослідивши структуру професійно-педагогічної компетентності педагогічного працівника ПТНЗ на основі системного підходу, маємо зазначити, що сьогодні, в умовах інформатизації освіти, швидких умовах техніко-технологічних змін виробництва кожен педагогічний працівник ПТНЗ має сам моделювати методику підвищення своєї професійно-педагогічної компетентності різними формами, методами і засобами на основі системного підходу.

На підставі вивчення сучасних вимог до діяльності педагогічного працівника пропонуємо виокремити кожен із елементів професійно-педагогічної компетентності:

1. Прогностично-цільова компетентність передбачає володіння методикою прогнозування в галузі розвитку професій всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів; знання професіограм та кваліфікаційних характеристик робітничих професій; способи визначення цілей професійного навчання та виховання тощо.

2. Спеціально-предметна компетентність передбачає якісним володінням змістом навчального предмету (виробничого процесу), знання його місця та ролі в структурі професійної підготовки випускника ПТНЗ; знання змісту професійної діяльності кваліфікованих робітників галузі; сучасну техніку, технологічне обладнання й інструмент, що використовуються в професійній діяльності та її наукові основи; передовий виробничий досвід тощо.

3. Соціально-професійна компетентність передбачає знання та володіння принципами формування та відбору змісту професійної освіти; правові норми відбору змісту професійної освіти тощо.

4. Біографічна компетентність передбачає комплексне володіння відомостями із біографій учнів, які необхідні для організації особистісно-зорієнтованого процесу навчання і виховання; знання способів збору всієї необхідної інформації; методику обробки та фіксації біографічної інформації про учнів тощо.

5. Психофізіологічна компетентність: психологія навчання (теоретичного і практичного); психологія виховання; підліткова психологія; психологія праці; фізіологічні основи теоретичного та практичного навчання.

6. Аутопсихологічна компетентність — знання способів самопізнання (методів, засобів, форм); способів оцінювання адекватно самооцінки; методики саморегуляції й самовідновлення тощо.

7. Методична компетентність — знання методів, засобів й форм професійного навчання; громадянського й сімейного виховання; технології професійно-теоретичного й практичного навчання; перелік та уміння розробляти навчально-плануючу, методичну й виховну документацію.

8. Регламентно-нормативна — принципи організації процесу професійної освіти та загальної середньої освіти; правові норми організації процесу професійно-технічної освіти та повної загальної середньої освіти.

9. Акмеологічна компетентність — знання способів самопізнання своєї особистості та самооцінки своєї діяльності.

10. Діагностична компетентність — знання критеріїв та показників навченості; критерії та показники вихованості; методи та засоби дидактичної діагностики; технології моніторингу навченості і вихованості.

11. Управлінська компетентність — знання теоретичних основ управління; функції управління і способи їх практичної реалізації в процесі навчання і виховання; володіння педагогічним менеджментом.

12. Комунікативна компетентність — знання структури й закономірностей спілкування; видів і стилів педагогічного спілкування; особливості спілкування системах «учень-викладач»; «учень-учень»; «викладач-батьки»; «викладач-викладач»; «викладач-адміністратор»; знання недоліків та переваг володіння власною мовою та мімікою.

Результати досвіду.pdf