Наш логотип

Міжрегіональне вище професійне училище
з поліграфії та інформаційних технологій

← Головна4 липня 2016

Україна – земля героїв (відгук студенток МВПУПІТ – Сазіної Ольги та Шендрик Ольги про участь у Всеукраїнському проекті, експедиції «Чорний ліс – землі Героїв»)

Від адміністрації училища:

У період з 23 по 29 червня 2016 року кращі студентки МВПУПІТ, лідери загально училищного конкурсу молодіжного самоврядування Сазіна Ольга та Шендрик Ольга прийняли участь у виїзній науково-практичній експедиції (лісовий масив біля с. Дмитрівка, Знам’янський р-н, Кіровоградська обл.). Метою Всеукраїнського проекту «Україна — земля Героїв» є утвердження у молоді патріотизму, виховання активної громадської позиції, розвиток найвищих духовних та моральних цінностей. Основною програмною подією проекту стало проведення протягом кількох днів Великої теренової («терен» — від слова «територія») гри на пересічній місцевості, яка сприяє заохоченню молоді до особистісного розвитку, мотивує до виучення історії на прикладі героїчного минулого своїх земляків.

Пропонуємо ознайомитися із відгуками студенток.

Щиро дякуємо за організаційну допомогу голові Чечеловської р-ну ВО «Батьківщина» (м. Дніпро) — Ященко Ігорю!

Отож відгуки:

Перший день був напевно самим тяжким, адже точно ще не знав чого очікувати від табору. Зранку нас зустріли на станції Знам’янка Кіровоградської області. За нами приїхав комфортабельний автобус (це остання зручність на наступні 7 днів). В автобусі ми вже трохи познайомилися з іншими таборовиками, а ще з кухарем Василем, який нам готував весь наступний тиждень. Весь ранок і аж до обіду ми займались розбиттям табору, а саме встановленням палаток та пошуком дров. Після цього ми пообідали і нас познайомили з таборовим правильником. До речі, приймання їжі тут також незвичне — ніхто не починав їсти поки не насиплять останньому і поки ми всі одне одному не побажаємо смачного! Кожен вечір відбувалась вечірня ватра (вогнище), де були різні конкурси, ігри… А ще ми співали українські пісні. Після ватри наступала нічна тиша.

Кожен ранок починався о 7.00 з побудки, через 5–10 хвилин була ранкова руханка під час якої ми бігали та робили ранкову гімнастику. Після руханки як правило був час на те, щоб привести себе в порядок і підготуватися на ранкове шикування. Шикування проводились вранці та ввечері. Ми були поділені на чати — дві чати дівчат та дві чати хлопців, в кожній чаті був свій чатовий, який на кожному шикуванні звітував скільки у нього людей і чи всі на місці. Також кожен день на шикування назначались хорунжі — це таборовики, які піднімали (вранці, під гімн України) і опускали (ввечері, під гімн СІЧі) прапори.

Також в таборі проводились гутірки на різні теми — це була і історія, і психологія, і пісенні гутірки. По мимо цього були гутірки з воєнної підготовки, наприклад нас вчили розбирати і складати автомат і стріляти з нього, а також були практичні заняття з тактичної медицини. Крім гутірок проводились заняття, які називались «Сто кроків», де нас вчили правильно виконувати команди, наприклад, «струнко» або «шикуйсь». Такі гутірки до речі проводили не тільки наші інструктори, але й приїжджі гості, яких було дуже багато. Були учасники АТО, були музиканти, а також була талановита юна поетеса Наталя Нічишина, яка пише неймовірно гарні вірші і про яку я впевнена ми ще почуємо!

Весь табір проходив в такому патріотично-військовому дусі, що навіть не було часу передихнути, але було круто. Багато нових друзів, багато знань і навичок, які напевно крім як тут, більше ніде не отримаєш. Дуже дякуємо старшині та інструкторам за ці незабутні моменти. Дуже дякуємо за цей шанс!