Наш логотип

Міжрегіональне вище професійне училище
з поліграфії та інформаційних технологій

← Головна8 червня 2018

Вже 40-й день болить душа за дорогою нам усім людиною, нашим Володимиром Адольфовичем Макаровим!

Немає слів висловити скорботу. Хочеться тільки дякувати йому за все, що він зробив для нашого колективу в профтехосвіти в цілому.?Сьогодні в актовій залі МВПУПІТ зібралися студенти, щоб ще раз згадати Людину з великої літери — Володимира Адольфовича Макарова. Для наших студентів Володимир Адольфович був гарним, турботливим та самовідданим директором.

Зовні завжди спокійний, Володимир Адольфович всім серцем переживав за майбутнє нашої спільної справи і за майбутнє кожного з нас. Володимиру Адольфовичу завжди вдавалося вирішувати різні виробничі ситуації, враховуючи при цьому інтереси кожної сторони та кожної людини — чи то студента, чи то викладача, чи то рядового працівника чи вищого керівництва.

З самого початку директорства, Володимир Адольфович наполягав на тому, щоб створити належні умови для розкриття потенціалу кожного студента, наполягав, аби викладачі створювали ситуації успіху для молоді. Він мріяв не просто розвивати училище, а перетворити його на одну велику родину, об’єднану спільними цінностями та переконаннями. Жага до розвитку, прогресу, підкоренню нових вершин дивним чином поєднувалася в ньому із турботою та переживанням за кожного зі своїх підлеглих. Керуючи, часом, дуже складними, неприємними та напруженими робочими ситуаціями, він міг підбадьорити, заспокоїти та вселити переконання, що все буде добре. Поруч із ним всі ми відчували себе як за кам’яною стіною.

Хтось сказав: «Люди витрачають своє життя на те, щоб убезпечити себе від проблем. Але з часом люди йдуть, а проблеми залишаються». Левову частку свого життя Володимир Адольфович займався тим, що убезпечував від проблем оточуючих — свою сім’ю, близьких по духу людей, врешті решт, свій колектив — він відчував на собі відповідальність за всіх нас.

Ще за життя Володимир Адольфович мріяв про створення на території нашого навчального закладу екозони — місця, до створення якого міг би долучитися кожен бажаючий і тим самим зробити свій вклад у розвиток училища, відчути себе частиною загальної справи. Сьогодні ми зробили перші кроки до започаткування цієї екозони, приуроченої світлій пам’яті Володимира Адольфовича, без чийого піклування та самовідданої роботи, ми б сьогодні не були там, де ми є. Сьогодні ми вшанували хвилиною мовчання незмінного лідера нашої великої сім’’ї, проте ми не втрачаємо його, адже люди живуть доти, доки живе пам’ять про них. Пам’ять про Володимира Адольфовича Макарова житиме в наших серцях завжди.

Нехай нам буде втіхою, що він подарував стільки любові і тепла. Будемо молитися за Володимира Адольфовича